Ресторан Дубки на Стеценка у Києві
Ресторан Одеський Бульвар на Русанівському бульварі у Києві
Ресторан Kanapa на Контрактовій площі у Києві
Ресторан Барсук на Євгена Гуцало у Києві
Ресторан Диканька на Андрія Малишка у Києві
Бар Rebra & Kotlety на Подолі у Києві
Ресторан Kureni на Арсенальній у Києві
Ресторан Холі Бургер на Палаці спорту у Києві
Кафе Паштет на Хрещатику у Києві
Ресторан Veranda on the River на Набережному шосе у Києві
Страви України вражають уяву різноманітністю та смаком. Національна українська кухня може бути різною – простою та вишуканою, ситною та низькокалорійною або й зовсім інтригуючою. Все залежить від приводу та переваг кожної конкретної сім’ї. У київських ресторанах страви української кухні посідають особливе місце.
Кулінарна спадщина України
Страви, якими може пишатися кожна українська родина:
- Печеня;
- Порося з гречкою;
- Борщ;
- Пампушки;
- Вареники;
- Галушки;
- Домашня ковбаса;
- Капустняк;
- Холодець;
- Салати;
- Голубці;
- Закуски із сала;
- Мариновані овочі.
Як формувалися та змінювалися страви – історія
Так склалося історично, що давньоруські кулінарні традиції України було втрачено і українська кухня, як культура, стала самобутньою та оформленою в широкому асортименті приблизно до середини ХІХ століття. На той час кожен регіон української землі вже мав свої власні кулінарні записи. Рецептура кухні багатьох частин України багато в чому співпадала, і це незважаючи на різні історії, перетинання етнічних традицій та природні умови територій.
На кулінарні практики окремих регіонів частково вплинули інші кухні. Наприклад, турецькі кулінарні традиції заклали фундамент буковинської кухні, угорці залишили свій відбиток у стравах Гуцульщини, росіяни у стравах Слобожанщини.
У деяких стравах українці адаптували смаки та назви під себе. Так, замість турецьких дюш-вару з’явилися вареники з автентичною українською начинкою, німецьке рубане м’ясо замінили – січеники, французькі медальйони поступилися місцем – биточкам, західноєвропейський м’ясний рулет – крученикам. Французька та німецька кухні дісталися України через кухні Польщі та Чехії.
Багато українських ресторанів дістають з архіву дореволюційні страви та інтерпретують їх на сучасний лад, використовуючи для цього не лише свою фантазію та взаємозамінні компоненти, а й усі інструменти та новітні технології. Сьогодні їжа готується на сучасному ультрамодному обладнанні, а ще майже два сторіччя тому українці використовували самобутню споруду з цеглини – «варіста пiч» або відкрите вогнище. Конструкція дозволяла продукти варити, гасити, запікати. Перейнявши досвід турків, українці пізнали ще один спосіб обробки сирих інгредієнтів – обсмажування на смальці чи олії.
Багатство української кухні важко переоцінити, адже її основу насамперед формують сприятливі природні умови. Країна завжди була з великим аграрним потенціалом. Цьому сприяли торговельні зв’язки з іншими країнами, внаслідок чого до України потрапили кукурудза, гречка, кавуни, дині, картопля, гарбуз, бобові. Безкраї пшеничні та баштанні поля, фермерські плантації, річки, моря та ліси дають широкі можливості для місцевої кухні. Останнім часом в Україні намітилася модна та здорова тенденція харчуватися за сезоном за допомогою локальних продуктів.
Українська кухня по регіонах
Українська кухня, як і всі інші, умовно ділиться за географічним критерієм, тому вважається регіональною. Історичне минуле кожного макрорегіону визначило характер харчування місцевих жителів та діалектну назву страв.
Кухня Північної та Центральної частини України
Кухня регіону частково відбиває гастрономічні особливості Білорусії та Польщі. Проте провідна роль формуванні місцевої кухні належить корінному населенню. Болотистий ґрунт українського Полісся не пристосований для вирощування пшениці. Зате тут багато житніх, ячмінних, лляних та гречаних полів. Це пояснює популярність лляної олії, житнього хліба, гречаних та пшоняних каш серед місцевого населення. До густих ситних каш додають молоко та шкварки, з рідких каш варять куліші. Бобові – квасоля, горох використовують у різних варіаціях. У місцевих водоймах Полісся водиться багато риби. Рибні страви у цій місцевості незамінні під час постів.
У Поліському регіоні дуже популярні пироги з різноманітною начинкою, паляниці, калачі. У ходу також млинці, оладки, вареники, домашня локшина. Картопля виступає головним рослинним продуктом у Поліській кухні, що потіснив крупи та макаронні вироби. Така нехитра страва, як деруни, стала брендом у Коростені Житомирської області . Картопляним дерунам тут присвячують оди, на честь яких влаштовують міжнародні фестивалі. З дикоростучого хрону господині роблять пекучу приправу, із щавлю варять зелений, з буряків червоний негострі борщі. Знаменитими можна назвати ароматні узвари, кваси, збитні та киселі.
Найулюбленіші м’ясні страви краю – ковбаси, сальтисон, сиров’яле м’ясо – мацік, м’ясна мочанка, свиняче стегно в тісті. Смак м’ясних делікатесів обов’язково відтіняють кмином, журавлиною, грибами, додаючи продукти в підливи та соуси. Чернігівські господині пристосувалися до пиріжків із калиною. А ще у них чудова жарка з картоплі, м’яса та кислої капусти. Кулінари Сумщини додали цій страві нові грані смаку, доповнивши її печінкою та замінивши капусту болгарським перцем. Сумський борщ також вирізняється оригінальністю, адже його основу складає буряковий квас.
Столиця України вже дуже давно представила світові свою колоритну страву – котлети по-київськи. Кулінарний Київ нагодує борщем на товченому салі зі свининою, судаком по-київськи, салатам з філе індички та фісташками, сосискою у тісті – шпилькою. Сластени з усіх кінців земної кулі у захваті від цукерок вечірній Київ та легендарного Київського торта. Кулінари одного з київських ресторанів пішли далі та презентували екстраординарні цукерки з грибами, ферментованим часником, з копченим салом, з кінзою.
Кухня південної України
Розташована на узбережжі затоки Чорного моря, столиця гумору Одеса, славить різноманітні рибні страви. Фарширована багатогранною начинкою щука – риба-фіш та биточки з бичків стали легендарними.
Південна частина Одеської області історична Бессарабія включила до своєї кухні кулінарні традиції українців, молдаван, болгар, албанців, греків. Місцеві страви сонячного та колоритного регіону викликають приємні спогади. Перлина чорноморського узбережжя – село Шабо славиться мистецтвом виноробства та сироварінням. Виробничі компанії регіону роблять відоме вино під торговою маркою Шабо, а також виготовляють високоякісні сири у Європейській сироварні.
У бессарабському селі Фрумушике-Нова багато овечих пасовищ та овечої бринзи. Тут також можна скуштувати молдавські страви – плачинди з витяжного тіста, ковбаски, варення із зелених помідорів. Багатонаціональне місто Ізмаїл пригощає гостей ресторанною мамалигою зі шкварками, зі сметаною та бринзою, ковбасами з баранини – мититеї, печеним болгарським перцем із бринзою. На перше потрібно обов’язково замовити святковий борщ із осетром – насторчак. За традицією, страва готується на відкритому вогні. Рибна юшка тут подається з гострим часниковим соусом. На друге у місцевому ресторані запропонують пельмені з судаком, мариновану у вині свинину, пироги із сазаном, плов із вугрем.
У місті на воді Вилкове вийде погуляти Дунаєм, купити домашнього вина, насолодитися приголомшливим смаком дунайського оселедця. Місцеві жителі використовують оселедець у різних кулінарних варіаціях – смажать, перемелюють на фарш для котлет та тефтелів. Гастрономічні переваги болгар-колоністів, що заселяють Бессарабію, найбільше виражені в селі Криничне . Там туристам запропонують скуштувати коронну страву – курбан, що є запеченим на рожні, фаршированим крупою ягняти. Інші місцеві страви – баранина з перцем та спеціями – каварма, котлета-плескавиця, кебаби, прохолодний суп на сметані або кислому молоці з огірками, кропом, часником та волоськими горіхами.
У місті корабелів Миколаєві кулінари знають, які інгредієнти роблять фірмову юшку по-миколаївськи особливо смачною. До вуха підійде гострий часниково-перцевий соус. На Миколаївщині готують ароматні рибні та овочеві консерви, варять борщі, буряк на сметані, готують складні багатокомпонентні салати, запікають птицю, шматкове м’ясо, овочі. Херсон прославляє область баштанними культурами. Таких солодких кавунів та динь, як на Херсонщині, ще треба пошукати. Миколаївський та Херсонський регіони активно вирощують персики, ягоди, томати та іншу овочеву та плодово-ягідну продукцію. У сезон місцеві жителі свій щоденний раціон вибудовують із салатів зі свіжих овочів та фруктів. З цих продуктів виходять чудові фреші та соки. Формування бази смаків по сезону, характерна особливість жителів півдня.
Приазов’я прославилося Запорізькою Січчю та її знаменитим капустняком на свинині. Ще тут готують борошняну страву, віддалено схожу на млинці – мельниці, з сиром та вершковим маслом. У місті Бердянськ золотим фондом кулінарії вважається бичок. Його не тільки люблять, а й прославляють, встановивши на набережній гарний монумент бичку-годувальнику.
Вивчаючи Кримсько-татарську кухню, можна перейнятися її неповторною, дуже гарною випічкою. Фірмові пироги піде і кубет з м’ясною начинкою, ечпочмак з м’ясом і бульйоном, курячий елеш облетіли весь світ. Історія походження чебуреків має багато версій, в одній із найбільш просувних авторство належить татарам. Страва стала настільки демократичною, що приготувати її може будь-яке домогосподарство. Багато татарських страв є вихідцями з інших країн. Не без уваги гурманів залишається центральноазіатський лагман, азербайджанська долма, турецький шиш-кебаб. Найпопулярніша страва весіль та інших святкових урочистостей – національний бешбармак, кримсько-татарською кухнею традиційно готується з баранини.
Кухня західної України
Галицька кухня, як і інші, піддалася багатонаціональному впливу, особливо польському та австро-угорському. Візиткою та власною кулінарною спадщиною Галичини є знаменита та неповторна дрогобицька ковбаса, яка цінується за високі смакові якості. Виріб став настільки презентабельним, що його жартома почали називати цукеркою з м’яса. Дрогобич , як символічна столиця солі, почастує своєю фірмовою солоною кавою.
Типові галицькі страви – львівські деруни, тернопільський наваристий куліш із пшона та сала, різносортові кров’яні та м’ясні ковбаски, лісові гриби у горщиках, грибний суп – зупа. Запивати все це належить узваром. З десертів потрібно скуштувати ароматну львівську каву, знамениті львівські вафлі, галицький вишневий та яблучний штрудель. Салом у шоколаді можна здивувати хіба що приїжджих. Місцеві цей вид десерту давно вже впізнали на смак та колір. У ресторанах Львова рано-вранці вдасться поснідати яйцем пашот із сьомгою в круасані або сирником у шоколадній оболонці, у денний та вечірній час добре піде запечена форель з карпатських гірських водойм. У будь-якому львівському ресторанному закладі готують символічний шот у жовто-блакитному кольорі – слава України.
Відпочинок в українських Карпатах неможливий без дегустації місцевих страв. Відчути дух Карпат допоможе екскурс місцевою кулінарії.
Карпатська кухня дорожить своїми кулінарними традиціями та національними стравами, дбайливо зберігає їх та передає з покоління до покоління. Щоб скуштувати страви в оригінальній версії, необхідно відвідати ці місця або вибрати ресторан, де пізнати всю глибину смаку карпатських страв можна з перших секунд.
Багато ресторанів та ресторанно-готельних комплексів Буковини, Покуття, Гуцульщини , Закарпаття обладнані майданчиками з мангалом та іншими конструкціями відкритого вогню. На свіжому повітрі гості самі піддають продукти теплової обробки. М’ясо, рибу, гриби, овочі попередньо маринують чи купують у місцевих магазинах уже готові продукти, що промаринують.
У списку карпатських національних шедеврів лідирує гуцульський банош. Вже кілька століть цю страву готують пастухи, які випасають овець на місцевих луках. Полонинську кашу варять у чавунних казанах. На великі свята баношем пригощають усіх бажаючих і, в справжніх карпатських традиціях, довіряють процес варіння виключно чоловікам. До складу страви входить кукурудзяне борошно великого помелу та овеча сметана. Щоб підкреслити смак страви, до нього додають овечу бринзу, гриби, шкварки.
Карпатську бринзу місцеві жителі прирівнюють до білого золота. Справжня гуцульська бринза чи бриндза та, що виготовлена у гірських долинах Карпат, на лугових пасовищах. Молоко для майбутньої бринзи дозріває у дерев’яних бочках. Під переливи трембіт та тріск вогнища, вмілі руки чабанів виконують кулінарну священнодійність, так можна охарактеризувати трудомісткий, ступінчастий та багатогранний процес виготовлення національного продукту. Помітно, що якісно приготовлена, натуральна карпатська бринза зберігається два роки. На честь продукту проводяться ярмарки, фестивалі з гуляннями та піснями.
Важливим кулінарним надбанням Закарпаття є страва бограч, що корінням йде в угорський гуляш. У ньому багато м’яса, грибів, паприки, гострого перцю та інших інгредієнтів, що створюють неповторне поєднання смаків та ароматів. Схоже на бограч страву – боб-гуляш із квасолею. Поруч із ними йде карпатський човлент. Інгредієнти страви – перловка, квасоля, м’ясо. Все поміщається в керамічні горщики та запікається.
Мешканці Західної України – великі майстри з виготовлення різних ковбас та копченостей. Високі смакові якості гуцульських ковбас – гурка та пікниця, копченого свинячого окорока – шовдар гідно відзначать поціновувачі гарного м’яса. З рибного асортименту гостей потішить печена форель – пструг, засмажений короп. Любителі грибних страв обов’язково повинні скуштувати місцевий суп із білих грибів чи боровиків.
Карпатські страви можуть не лише наситити, а й зацікавити своєю ексклюзивністю. На прикладі карпатських гомбовців – кульок з картопляної маси, начинених червоною сливою. Цю страву готують також у сусідній Угорщині. Волинські мазурики – це крихітні домашні ковбаски, за формою та розміром схожі на сардельки, із сиром та олією всередині. Рівненська кухня немислима без мацика, тому місцеві називають в’ялене м’ясо. Хмельницька кухня готує особливу ковбасу – цебер. Виріб гідний вегетаріанської кухні, оскільки замість м’яса кишки наповнюють тертою картоплею.
У кожній карпатській сім’ї у пошані картопляна запіканка – крумплі, що складається крім картоплі з місцевої копченої ковбаси, сметани та яєць. Картопля в карпатських краях прирівнюється до хліба, його люблять і часто додають до страв як основний інгредієнт. Яскравим прикладом служать картопляні драники, що називаються по-іншому пляцки або тертюх. Коли накривається стіл на Благовіщення, ця страва там одна з головних.
Кухні Східної України мають свої багатовікові традиції, мають смачні та дуже ситні страви, які в даний час успішно популяризовані.
Класичний приклад автентичних страв лісостепового регіону – слобожанська кухня, з її варениками, млинцями, круп’яними бабками, галушками, гречаними пампушками, гарбузовою кашею, голубцями. Пращури сучасної Слобожанщини на свята варили свинячі ніжки з часником – тремтіли, готували обсмажену з цибулею свинину – кендюх, варили кисіль із вишень, узвар із сухофруктів. Деякі страви через якийсь час змінили свої назви. У повсякденному житті мешканців Слобідської України багато страв із круп, пшеничного та гречаного борошна, свинини, сала, кислої капусти. Такий національний продукт як сало був і залишається у фаворі. Свій неповторний почерк має слобожанський борщ, де замість шматкового м’яса варяться великі яловичі фрикаделі. Ніде так не готують смачно солянку, як у цих краях – з ароматними копченостями різних видів, грудинкою. Для зимових заготовок місцеві жителі віддають перевагу квашенню в бочках.
Східноукраїнська кухня нагодує запеченою свинячою голяшкою по-донбаському , різноваріативним окрошкою, луганським м’ясним рулетом зі свинячо-яловичого фаршу. Харківські кулінари багато років урізноманітнять свій раціон тефтелями з м’ясного фаршу та гречки – гречаники.
Східне Поділля може здивувати не тільки кольоровими фонтанами, що хвилюють, хвилюючими водоспадами і загадковими каньйонами, а й смаками місцевих страв. У подільській кухні синтез кулінарних міжнаціональних традицій і місцеві кулінари мають величезний потенціал для маневрів. Звичайно ж, більшість рецептів адаптовано до локальних продуктів регіону. Головні гастрономічні фішки – борщ із білого цукрового буряка, вінницькі хрін та сало, вареники з піском з підчеревка, знаменита зиньківська чорна ковбаса з трьох видів м’яса, смажена в казанку картопля по-уланівськи.
Потрібно звернути увагу на нові та несподівані смакові відчуття локальної кухні Вінниці – голубці з листя мати-й-мачухи, торт із кропиви, мариновані бруньки липи, колір бузини у клярі. Кухня з дикорослих рослин є модним напрямком у всьому світі, і нове покоління кухарів його активно просуває. Місцеві подільські кулінари постійно експериментують із поєднанням дикоросів. На виході виходять корисні страви з смачними нотками, що інтригують.
Вінницькі ресторатори здатні перевершити всі очікування, приготувавши, наприклад, морозиво з бичачого хвоста, качине філе на копченій перловці, вареники з фаршем із чорної редьки, солоні огірки з медом.
Кухні центральної України
Особливість полтавської та черкаської кухонь у їхній різноманітності. Багато місцевих страв настільки привабливі, що вже давно поповнили ресторанне меню. Трендовою та найавтентичнішою стравою Полтавщини є знамениті галушки. Спостерігаючи, як на керамічному блюді димляться білі, коливані на ходу вироби, схожі на шматочки вершкового масла, що тануть, неодмінно захочеться це спробувати. Нещодавно у меню ресторанів з’явилися чорні галушки. Нова вигадка кухарів уже зацікавила гурманів. У місті Полтаві галушці встановили пам’ятник.
Борщ також претендує на звання найкращої національної страви. Особливість полтавського борщу у його складових. У червоний борщ додають галушки. Основою як червоного, зеленого, так і холодного борщу є наваристий курячий бульйон. До борщу підібрали ідеальну закуску – сало. Цей продукт полтавці люблять загалом, поєднують його з несумісними, на перший погляд, компонентами – із родзинками, шампанським, шоколадом. Місцеві мешканці цінують сало не лише за смак, а й за його корисність. Заради цього у Миргороді фермери вивели особливу породу свиней. Сало цієї породи зразкове за всіма критеріями.
Фірмовий рецепт полтавських голубців відрізняє їхню відмінність від класики. Рис у голубцях заміщається гречаною крупою, замість фаршу лягають шкварки. Вареники у Полтаві теж особливі. Тісто на вареники готують на кислому молоці, соді чи дріжджах. Начинка може бути різною, але найтрадиційніша готується зі смальцю, борошна та шкварок.
У Кіровограді вареники різних форм і розмірів, готуються у воді або на пару. Асортимент начинки для вареників немає кордонів, Місцеві жителі наповнюють вареники всім тим, що є в будинку або готують її з оригінальних продуктів.
Мініатюрні рулети з меленого м’яса, чорносливу, горіхів однозначно зацікавлять любителів м’ясних делікатесів, тому в кіровоградських ресторанах їх часто замовляють. Дніпропетровські кулінари готують єврейський форшмак так само смачно, як і Одесити. Вони мають схоже ставлення до риби. Юшка по-дніпровськи дуже апетитна і ситна, так як готується зі свіжовиловленого коропа або сома.
Національна кухня України дає можливість поринути в українську культуру та побут, відчути їхній дух та атмосферу. У скарбничці рецептів поширених страв відбито кулінарний досвід міських та сільських жителів, які доклали чимало зусиль для того, щоб їхня майстерність увійшла до історії.